Вчимось мови, веселої розмови, входимо в соціум

(з досвіду роботи для відповідальних матусь)

Рівень розвитку зв’язного мовлення є показником і умовою соціально активної особистості, а формування такого мовлення сприяє всебічному розвитку людини, особливо, розвитку комунікативної діяльності.

Використовуючи в освітній діяльності з дошкільниками такий великий спектр роботи, як: читання і розповідання художніх творів, інсценування за змістом творів, читання віршиків, які супроводжують певну діяльність дитини, програвання з дітьми  забавлянок, потішок, - вихователь  має змогу збагачувати духовний світ малюка, розвивати уяву, почуття і мовлення.

Контакт з мовою дорослого є необхідним для сприятливого розвитку мови малюка, і ми, вихователі, чи не найпершими долучаємо вихованців до цього загадкового світу. Наше завдання - навчити правильно сприймати його,  сформувати перші навички й уміння  і разом з батьками розвивати перші світосприймання.

Коли до мене приходять батьки з малятами, я запитую  мам: «Як ви проводите з дитинкою дозвілля? Чи читаєте казки? Чи співаєте колисанки?». Це - дуже  важлива для мене інформація. Щоб  правильно спланувати адаптацію малюка до нових умов, слід знати, як подібні умови організовані вдома. Наші педагоги відносяться дуже відповідально до  адаптації  дитини в умовах закладу дошкільної освіти.

Процес пристосування малечі до нових умов передбачає дуже багато різних форм роботи вихователя, і одна з них, яка нам дуже допомагає, це  використання малих фольклорних жанрів і простеньких поетичних творів для малят. Саме для розвитку мовлення, розуміння  милозвучності мови, багатства засобів виразності, емоційності, ми й використовуємо цей матеріал упродовж виконання дітьми повсякденних практик. Вважаємо, що це необхідна справа в спілкуванні з дітьми, створенні психологічного комфорту, позитивного настрою.

Чому саме колисанка? Але ж саме з неї починається перше знайомство малюка з оточуючим світом. Це перший поетичний твір, який дитина запам’ятовує, повторює слова, фрази, «бачить  образи» і відчуває до них певні почуття: - Мамо, співай «Котику сіренький, котику біленький..», а тільки не кажи «Не ходи до хати, доня буде спати». Співай, щоб  Котик заходив, бо йому на вулиці холодно, він буде спати зі мною в ліжечку»; або: -Мамусю, не співай : «Ой, ходить сон коло вікон, а дрімота біля плота», - бо я  боюся дрімоту, співай  мені : -«Ой, ду-ду-ду, та не спить сопілка..».

В колисаночці оспівуються найглибші почуття людини,  в ній зашифровані перші уроки духовності, чемності, чесності. Вона є найбільш  емоційно насиченим контактом матері й дитини. Це – релакс через ніжну, спокійну мелодію, неспішний розмір, доступний  текст («Ой, ти коте рудьку, та вимети хатку, а ти, коте , не мурчи, дитиночку не буди»), прості  повтори («Ой, люлі, люлі, налетіли гулі»), що дуже легко відкладаються в пам’яті дитини. Наші педагоги завжди співають  пісеньку, коли укладають з дітками ляльку спати під час сюжетної гри,   і спонукають  до цього малят старших, в їхніх творчих іграх.

Вихователька, іноді, тихенько приспівує колискову діткам, які прийшли в садочок вперше, наперед проконсультувавшись  з мамою дитинки про  особливості засипання її малюка. І якщо наші колискові допомагають  в адаптації малюка, то рекомендуємо мамі саме цей заспокійливий засіб під час укладання дітей спати вдома. Адже один ритм, одна музична фраза позитивно діють і на психіку дитини, і самої мами, створюється певний зв'язок з ненькою, який залишається на все життя. До того ж, за твердженням психологів, діти, яким співають колискові пісні, є менш тривожними, більш врівноваженими й спокійними.

  Коротенькі, змістовні віршики, забавлянки, примовки (особливо, коли вони поєднуються з простими рухами) дуже допомагають нашим педагогам в адаптаційній роботі з дітками, які нещодавно прийшли  в дошкільний заклад. Твори  ці - емоційно забарвлені, прості для сприймання, доступні. Вибираємо ми їх з дитячої літератури (українські дитячі поети: Г.Бойко, Г.Демченко, Н.Забіла, В.М’ястківський, К.Перелісна, М.Познанська, та багато інших авторів), з малих фольклорних жанрів, іноді робимо переклади, а деколи придумуємо маленькі віршики, чистомовки самостійно.

 Педагог в роботі з малятами, має цілий арсенал таких творів і використовує їх під час виконання дітьми повсякденних практик особистого догляду та упродовж дня в  іншій діяльності. Вихователька запрошує діток помити руки і,  за можливості, обов’язково супроводжує цей «захід» читанням маленького віршика. Це - обов’язково дуже емоційне читання, спокійне, розмірене, інтонаційно виразне:

-Кран, відкрийся, ніс,умийся

Бруд,здавайся, личко вмивайся…

 

-Хлюп,хлюп,хлюп,водичка,

Буде в мене чисте личко.

Подавайте сюди мило,

Щоб я ручки помила

-Мию носа, мию вушка-

Я у мами чепурушка……….

 

-Наша доня чепурна,

Любить митися вона.

Наша доня мила-

Не боїться мила.

От і чисті в донечки личко і долонечки….

 

-Водичко, водичка

Умий діткам личка.

Щоб очки блищали,

Щоб щічки сіяли,

Щоб сміявся роток

Щоб кусався зубок……

-Хлюп, хлюп, водиченько

Умий (Колі,Валі) личенько

І ручки, і ніжки

І носик, і кіски. Хлюп,хлюп,хлюп...

 

-Водичко-водичко, помий(кому?) личко

Рожеве та біле,

Як яблучко спіле…..

 

-Ніжно гладить рушничок

Мокре моє личко,

Рушничок на сонці  сох-

Скучив за водичкою….

 

 

Скочив котик,

сів на плотик,

миє ротик і животик.

Він біленький і чистенький

Гарний Мурчик наш маленький.

(Цей віршик читаємо з іграшкою в руках, обігруючи іграшку за текстом ).

 

В дошкільних групах вихователі використовують тексти, які можна супроводжувати рухами долонь, пальчиками зображати тваринок, їх число, чи просто обігрувати іграшки:

-Три лисички, три сестрички

Миють лапки,миють личка.

Не виводить тато-лис їх невмитими у ліс.

Формування культурно-гігієнічних навичок у вихованців, культури приймання їжі – це серйозна й кропітка робота і, виконуючи її, ми не забуваємо, що художнє слово-наш вірний і дієвий помічник. Ось дітки сідають на обід. Це – один з режимних моментів, але з яким же задоволенням вони спішать до столу, коли вихователь  емоційно, інтригуючи проговорює:

-Ложечка та вилочка на столі лежать.

Я сиджу на стільчику-буду смакувать.

З’їм спочатку кашку я, потім пиріжок,

Потім хліба з маслечком, і ще-галушок….

 

-Наша ложечка працює

Коло мисочки танцює.

Має ложечка турботу

Носить смачну кашку в рота.

Їжте на здоров’я, повернуся знов я….

 

 

 

-Пиріжки, пиріжки

Кожен має два ріжки.

Надкуси один ріжок-

Ой, смачненький пиріжок…

 

-Добра каша у Наташі,

Та не їсть Наташа кашу.

Мама просить:-З’їж хоч трошки.

-Не така у мене ложка,

В дідуся он ложка більша,

Каша в дідуся добріша….

 

-Це ж чому завжди у Тані

Щічки свіжі, та рум’яні?

А тому, що Таня наша

Їсть і борщ, і хліб, і кашу…

А якщо дитя вередує, чи просто відмовляється їсти, спробуємо знову використати «чарівні» слова:

-Ну ж бо, супчику, з’їдайся!

Ну ж бо сило, додавайся.

Ложечко, допоможи,

Поза ротом не біжи.

З їли геть увесь супець,

От (ім’я) молодець….

 

 -З’їм смачний матусин супчик

І котлету, і голубчик.

Стану дужим і красивим.

Більш не буду вередливим…

 

-Ой, болить у мене зуб:

Він не хоче їсти суп.

Хоче меду, хоче грушки,

Хоче теплої пампушки.

А якщо дасте сметани-

Вмить боліти перестане…

А якщо дитя плаче, бо згадало маму, чи може  просто має поганий настрій... Чи доречним буде в цьому випадку використати художнє слово, щоб заспокоїти малюка? Можна спробувати:

-Мабуть це хмаринка в гості завітала,

І нашій дитинці сліз надарувала.

Крап сльозинка, крап сльозинка

-Вже заплакала дитинка.

Що ми будемо робити?

Як тебе розвеселити?

Ти не плач, не сумуй

Краще з нами потанцюй.  

 

(…… а тепер з іграшкою в руках):

-Глянь, руденька білочка

Скочила на гілочку.

І ми з нею скачемо

І більше не плачемо.

Ой, який чудовий сміх-

Білка нам дала горіх…

  Дошкільнята дуже радіють і чекають вихователя, у якого на всі випадки життя є цікавий віршик. Ось ми готуємо дітей до денного сну і, намагаємось «мотивувати» малят, оскільки не всі з радістю готові спати вдень. Педагог обігрує іграшку, чи просто ласкавим, тихим тоном читає:

-Іграшки заснули всі,

Кіт дрімає на вікні,

Навіть пташечки мовчать

Це тому, що дітки сплять…..

 

-У моєї доні оченята сонні,

Рученьки,мов з вати,

Доня хоче спати (для мами: Ніч прийшла тихенька,спи моя маленька)

 

 

-Спить у ліжечку лисичка,

Вмила чисто гарне личко.

Бубликом скрутилася,

Хвостиком укрилася.

Сняться їй руденькі сни.

Спи, малесенька, засни…..

 

-Заєць спати захотів,

Сам ліжечко застелив,

Сам зробив собі подушку,

Примостив її під вушко.

Тільки дуже дивне вушко

-Все звисає із подушки…

 Ігрова діяльність-найважливіший момент у дошкільному дитинстві. Починаючи від предметних дій і закінчуючи творчими іграми, упродовж всього дошкільного віку діти здобувають в іграх досвід відносин, піклування, любові. Тут формуються почуття, комунікативна діяльність. У вихователя в грі дуже коректна роль, тут важливо не нав’язувати, не нашкодити. Тому ми тільки допомагаємо. А художнім словом ми звертаємо увагу дітей на іграшки (а їх у нас багато і вони пречудові): які ж вони? скільки їх? чи схожі вони на нас? чим? як можна з ними грати?

-В мене стільки є ляльок…

Прямо цілий дитсадок.

Правда, іграшковий

Дитсадок ляльковий….

 

-Є ляля у мене, що схожа на мене,

Ну просто,як менша сестричка моя:

В обох нас косички,

в обох круглі личка

І навіть всміхається ляля, як я.

Однакові очі і в неї, і в мене

Однакові плаття: зелене й зелене.

І в неї косинка і в мене косинка,

І навіть зовуть нас Маринка й Маринка.

 

-Наша Оля маленька,

На ній шубка новенька.

 

Шубка боброва,

Оля чорноброва……

 

-Погляньте: біжать по дорозі машини,

На кожному колесі-гумові шини,

На кожному кузові-плащик нап’ято,

Біжать по дощу,наче наші малята…..

 

-Ляльчине убраннячко я зберу,

Ляльчине убраннячко поперу.

Почеплю убраннячко на шнурі

Посушу убраннячко у дворі.

Буде сонечко світити

Ляльці хусточку білити.

Буде вітер повівати,

Буде вбрання висихати…

 

__________________________________________________________________

Роздягли ми ляльок наших

Олю, Катю і Наташу,

І поклали в ліжко спать:

Нам не будуть заважать.

Прати – нелегка робота,

Наші лялі хай посплять.

Від варення, від компоту

Треба одяг відіпрать.

 

Будуть знову чисті

Платтячка барвисті,

Стануть, ніби нові,

Маєчки шовкові.

Будуть чисті, білі льолі

Для Наташі, Каті, Олі.

 

Оскільки ранній вік є найбільш сенситивним до мови - педагоги нашого закладу добирають дуже багато матеріалу на звуконаслідування, де є звукосполучення, різні повтори, які забавляють дитину, спонукаючи до промовлянь за дорослим, а разом з тим, знайомлять з навколишнім світом, найпростішими діями, життям людей:

-Печу, печу хлібчик,

Діткам на обідчик.

Меншенькому-менший,

Старшенькому-більший…

 

-Ладки-ладусі, де були? В бабусі.

Що їли? Кашку.

Що пили? Бражку.

Сіли,поїли-на головку сіли(супроводжуємо рухами)…

 

-Я печу, печу, печу

Діткам всім по калачу.

Маком їх притрушу,

В піч гарячу посаджу.

Випікайтесь,калачі,

У натопленій печі.

Буду Галю й Нату

Калачами частувати.

 

 

 

-Сорока-сорока, на припічку сиділа,

Діткам кашку варила,

Ополоником мішала,хвостиком накривала.

Цьому дам, цьому дам, цьому дам,

А цьому – не дам:

Він дров не носив,

Печі не топив,

Діток гулять не водив.

Фуррр-р, полетіла,

На головку сіла (забавлянку читаємо, супроводжуючи рухами пальців дитини)…

 

-Кую, кую чобіток, подай, бабо, молоток.

Не даси молотка-не підкую чобітка…

 

-Гойда-да, гойда-да,

Добра в коника хода.

Поводи шовкові,золоті підкови.

У вершника на коні-очі волошкові…

 

Ці, та подібні їм забавлянки, пальчикові угри, потішки вихователь рекомендує для використання  і батькам, адже вони створюють настрій, вчать дітей прислухатись, та засвоювати мамині слова:

-Дві долоньки міцно спали,

Сни у кулачках тримали.

Прокинулись, потягнулись,

І весело посміхнулись..

 

-Ручки-ручки-потягушечки,

А долоньки-поплескушечки,

Ніжки-ніжки-побігушечки.

Наші дітки-пострибушечки….

 

-Світить сонце у віконце

Гріє нашу донечку,

Доня плеще у долоньки-

Дуже рада сонечку….

 

-Киця-кицюня, доня манюня,

Дівонька красна,сонечко ясне.

Має гарні оченята,

Має ніжні рученята,

Матусі посміхається,

З татусем вітається….

 

-Цей пальчик-мій дідусь,

Цей пальчик-бабуся,

Цей пальчик-мій татусь,

А оцей-матуся.

А цей пальчик,то є я

Тут уся моя сім’я…

 

 У закладі дошкільної освіти, у певний час, педагог  розігрує з дітьми твори, спонукаючи імітувати героїв і не тільки рухами, а й інтонацією, емоцією,  іноді, для зручності та  доступності, вихователь дещо змінює текст:

-Сіра киця милася,

У вікно дивилася,

Хвостиком махала,

Діток виглядала.

 

 

-Де ж мої, малята,

Сірі кошенята?

Час уже їм спати,

Сірим кошенятам…

 

 

-Кізонька рогата,

Сива,бородата.

Розкажи нам,де була,

Що ти їла, що пила.

Подружися з нами,

Та не бийсь рогами.

Подібна робота з дітьми розвиває мовлення, збагачує та активізує словник, формує поведінку, позитивні емоції.

На дворі – негода. Не можна вийти на прогулянку, але можна спостерігати подвір’я через вікно. Вихователька не забуває про свого помічника – художнє слово:

Дощик, дощик, крап-крап-крап

-Змокли всі доріжки.

Ми не підемо гуляти,

Бо намокнуть ніжки….

 

-Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику.

У новому горщику.

Винесу на дуба.

Покличу голуба.

Голуб буде пити,

Дощик буде лити….

 

-Вийди, вийди сонечко,

На дідове полечко,

На бабине зіллячко,

На наше подвір’ячко…

 

-Ой, шумить холодний вітер,

Аж гуде,

Жовте листячко тріпоче

Де-не-де,

А берізка гілочками

Вся тремтить:

-Ой, не рви, ти, вітре, коси, хоч на мить…

 

-Снігу білий, сніжку,

Посипай доріжку.

Насип цілу гору.

Біля мого двору.

Тут дітки маленькі

Гуляти раденькі.

У них голосочки,

Як срібні дзвіночки.